До 1 жовтня 2026 року бізнесу, який працює з окремими нерезидентами, варто подбати про отримання довідки від контрагентів про їхній податковий резидентський статус. Неправильно оформлений документ або його відсутність можуть призвести як наслідок до обовʼязку декларувати контрольовані операції за старими правилами.
У новій статті розбираємо, якою має бути така довідка, що підтверджує резидентський статус нерезидента , чи потрібні її апостиль і нотаріальний переклад , щодо механізму «виведення» операцій із нерезидентами з статусу контрольованих
Податковий кодекс України з урахуванням змін, які набули чинності з 01-го січня 2025 року, фактично запровадив механізм «виведення» операцій із нерезидентами з Переліку ОПФ (організаційно-правових форм) з-під контрольованих операцій за наявності підтвердження податкового резидентства нерезидента. Нова норма пп. 39.2.1.21 ПКУ передбачає, що операції з нерезидентом із Переліку ОПФ не визнаються контрольованими, якщо:
- нерезидент не є резидентом держави з «низькоподаткового» переліку за пп. «в» пп. 39.2.1.1 ПКУ;
- нерезидент надає довідку, що підтверджує його резидентський статус;
- така довідка надана до 1 жовтня року, наступного за звітним.
З урахуванням того, що невблаганно наближається звітна дата щодо декларування контрольованих операцій за 2025 рік (01-е жовтня 2026 року), то усунення статусу контрольованості для багатьох платників податків є доволі актуальним питанням. А оскільки для отримання відповідних довідок від нерезидентів- партнерів потребується певний час, а також важливо, щоб отримана довідка в подальшому не виявилась «забракованою» податківцями, саме час розглянути основні вимоги до таких документів.
Хоча ПКУ прямо не деталізує форму документа і це є зрозумілим, оскільки кожна юрисдикція може формувати свої вимоги до таких довідок, все ж таки системне тлумачення дозволяє визначити мінімально необхідні критерії. Далі зупинимось на них послідовно.
Довідка має бути видана компетентним органом. Це головна вимога, оскільки документ повинен походити саме від податкового органу або іншого державного органу, уповноваженого підтверджувати податкове резидентство. Наприклад, HMRC, IRS, Cyprus Tax Department, Federal Tax Authority UAE тощо. Документи від реєстратора (судового реєстру), банку, аудитора, самої компанії не підходять та не будуть розглядатись податковим органом.
Має підтверджуватись саме податкове резидентство і це важливо!!! Довідка повинна прямо підтверджувати, що компанія є податковим резидентом певної держави та/або підлягає оподаткуванню в цій юрисдикції. Тобто недостатньо certificate of incorporation, commercial register extract або VAT certificate.
Повинен бути зазначений відповідний період (який відповідає звітному). Оскільки критерій застосовується до конкретного звітного року, та довідка повинна охоплювати відповідний календарний рік (2025) або підтверджувати резидентство протягом звітного періоду. Наприклад, “is a tax resident of Cyprus for the purposes of taxation during 2025”.
Довідку необхідно отримати до 1 жовтня. Тобто документ має бути фактично отриманий платником податків до 1 жовтня року, наступного за звітним. Наприклад, за операціями 2025 року довідка має бути отримана до 01.10.2026.
Апостиль / легалізація. Хоча в пп. 39.2.1.21 ПКУ прямо про це не зазначено, проте, з урахуванням інших норм та зважаючи на практику застосування ст. 103 ПКУ і неодноразові тлумачення податкового органу щодо вимог до іноземних офіційних документів, доцільно (а ми вважаємо, що необхідно) здійснювати подальшу легалізацію довідок іноземних компетентних органів. Ще донедавна українські податкові органи брали до уваги позицію, викладену в листі Мін’юсту від 11.05.2010 №26-26/291, яким роз’яснювалось у яких випадках (з якими юрисдикціями) не потребувалось жодного засвідчення документів, а в яких випадках достатньо було проставлення апостилю без додаткової консульської легалізації такої довідки. Проте, віднедавна у листі ДПС від 26.06.2025 року №16234/7/99-00-21-02-03-07 було виловлено жорстку позицію, яка полягає у тому, що в будь якому випадку довідка має мати відмітки про її легалізацію:
- з юрисдикції, яка є учасником Гаазької конвенції, і з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, підлягає апостилюванню (включно із застосування правил електронного документообігу);
- з юрисдикції, яка НЕ є учасником Гаазької конвенції, і з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, має мати консульську легалізацію.
Переклад українською мовою. Не зважаючи на відсутність прямої вимоги в пп. 39.2.1.21 ПКУ, але враховуючи попередню практику, ми рекомендуємо в обов’язковому порядку для податкових цілей забезпечити переклад українською мовою, нотаріально засвідчений (українським нотаріусом).
Але наш огляд був би не повним, якби ми не звернули увагу на актуальну судову практику щодо застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, в якій одним із ключових питань було саме належне підтвердження резидентського статусу нерезидента для застосування пільгових ставок оподаткування або звільнення від оподаткування в Україні.
Зокрема, цікавими є судові рішення по справі № 640/2/22 (Рішення ВСУ №130987407 від 09.10.2025 року) та по справі № 820/11305/15 (Постанова ВСУ №99627200 від 14.09.2021 року)
Зокрема, у справі №640/2/22 Верховний Суд дійшов висновку, що довідка про резидентство є належною навіть у випадку, якщо її форма відрізняється від звичних для української практики документів, у документі відсутні окремі реквізити, на яких наполягав контролюючий орган, а документ складений за формою, затвердженою компетентним органом іноземної держави.
Суд підкреслив, що головним є підтвердження компетентним органом факту податкового резидентства особи. При цьому формальні зауваження до довідки, відсутність інформації, не передбаченої міжнародною угодою або інший формат документа не можуть автоматично свідчити про неможливість застосування міжнародного договору. Суди виходять із необхідності оцінювати зміст документа, повноваження органу, який його видав та можливість ідентифікувати нерезидента та його податковий статус.
Судова практика демонструє відхід від надмірно формалістичного підходу податкових органів. Зокрема, якщо компетентний орган іноземної держави офіційно підтвердив статус резидента та форма документа відповідає правилам держави нерезидента, то така довідка визнається достатньою для застосування положень конвенції про уникнення подвійного оподаткування.
Сформована судами позиція має важливе значення для платників податків, оскільки обмежує можливість податкових органів відмовляти у застосуванні міжнародних договорів виключно з формальних причин, підтверджує необхідність оцінки змісту документа, а не лише його форми та підтримує принцип правової визначеності у міжнародному оподаткуванні.
Враховуючи наведене, можна сформулювати такі висновки: для податкових цілей Податковий кодекс України (трансфертне ціноутворення та визначення статусу нерезидента, зокрема для підтвердження відсутності критеріїв «низькоподатковості» або організаційно-правової форми) довідка про резидентський статус нерезидента має відповідати певним практичним вимогам та підтверджувати країну податкового резидентства нерезидента та той факт, що нерезидент є платником податків у відповідній юрисдикції.
При цьому ми звертаємо увагу, що довідка не зобов’язана підтверджувати факт сплати корпоративного податку або оподаткування на загальному режимі оподаткування.
