У сучасній податковій практиці України все частіше використовується поняття «дроблення бізнесу», під яким зазвичай розуміють штучний поділ єдиного бізнесу між кількома фізичними особами-підприємцями (ФОП) з метою мінімізації податкового навантаження.
Формально такі ФОП є незалежними суб’єктами господарювання, однак фактично функціонують як єдиний бізнес-комплекс: використовують спільний бренд, складські приміщення, персонал, постачальників та інфраструктуру.
У цьому випуску TAX Podcast разом з Мар’яною Кавин розбираємо реальну логіку податкових органів і банків, щодо дроблення бізнесу.
▶️Дивіться випуск на каналі Tax Podcast: https://youtu.be/tbYQRMumIME
Водночас термін «дроблення бізнесу» прямо не закріплений у законодавстві України. Проте відсутність законодавчого визначення не виключає юридичної відповідальності, оскільки подібні дії можуть кваліфікуватися за загальними нормами кримінального законодавства, насамперед за ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків).
Під час розгляду таких справ суди оцінюють не лише формальну реєстрацію чи окрему діяльність кожного ФОП, а передусім економічну сутність замаскованої діяльності групи «пов’язаних осіб» у межах єдиної бізнес-моделі.
На думку правоохоронних органів, сфера інтернет-торгівлі є одним із найбільш поширених середовищ для використання моделей «дроблення бізнесу». Це пояснюється:
- відсутністю прив’язки до фізичних торгових точок;
- можливістю здійснення продажів через маркетплейси та соціальні мережі;
- складністю встановлення фактичних обсягів доходів;
- можливістю розподілу платежів між кількома ФОП.
На практиці сторона обвинувачення як доказ існування єдиної схеми та фактичного функціонування спільного бізнесу часто посилається на, здавалося б, «очевидні» обставини. Наприклад, коли продаж товару здійснюється через один сайт або сторінку у соціальних мережах, а оплата приймається на рахунки різних ФОП. На думку захисту такі факти, хибно розцінюються правоохоронцями як ознаки централізованого управління та єдиної логістичної системи.
Оскільки окремого складу злочину за «дроблення бізнесу» законодавство не містить, кримінальні провадження зазвичай відкриваються за такими статтями:
- Ухилення від сплати податків (ст. 212 КК України)
Це основна стаття, яка застосовується у подібних справах. Суть обвинувачення полягає у штучному заниженні оборотів кожного ФОП, уникненні переходу на загальну систему оподаткування, а також несплаті ПДВ та податку на прибуток. У випадках значних сум несплачених податків кримінальна відповідальність стає цілком реальною. - Контрабанда товарів (ст. 201-3 КК України)
У сфері інтернет-торгівлі правоохоронні органи нерідко кваліфікують поставки товарів від іноземних постачальників як контрабанду, мотивуючи це тим, що:
- переміщення товарів здійснюється без належного митного оформлення або без декларування;
- товари ввозяться дрібними партіями чи з поданням завідомо неправдивих відомостей, зокрема шляхом декларування одних товарів під виглядом інших;
- значні обсяги товарів оформлюються як нібито роздрібні або разові придбання фізичних осіб.
При цьому вартість предметів контрабанди використовується як кваліфікуюча ознака злочину.
- Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК України)
У більш складних схемах правоохоронці можуть додатково інкримінувати легалізацію доходів. Такі обвинувачення ґрунтуються на твердженнях про те, що кошти проходять через ланцюг підконтрольних ФОП, які нібито були створені формально – на родичів, працівників або підставних осіб – без реальної господарської самостійності.
Останніми роками спостерігається суттєве посилення уваги до подібних схем з боку Бюро економічної безпеки України та податкових органів.
Так, у 2026 році було викрито схему, в межах якої підприємець організував мережу ФОП для приховування доходів у сфері торгівлі, що, за версією слідства, призвело до несплати понад 20 млн грн податків. Серед типових ознак, на які посилалися слідчі: використання спільного IP-адресу, єдиної CRM-системи, одного складського приміщення, централізованого управління, спільної торговельної марки та однакових постачальників.
Частина таких справ, що доходять до суду, завершується укладенням угод про визнання винуватості з окремими ФОП, які виступають проміжними учасниками ланцюга постачання. У результаті формується так званий «встановлений судом факт», який надалі використовується як інструмент процесуального тиску на основного фігуранта справи.
На практиці ФОП погоджуються:
- визнати факт ухилення від сплати податків;
- компенсувати завдані державі збитки;
- сплатити штраф.
Водночас учасники таких угод не завжди повною мірою усвідомлюють їх можливі правові наслідки для інших «пов’язаних осіб» або осіб, яких слідство вважає організаторами схеми. Саме тому своєчасна участь кваліфікованого адвоката має принципове значення.
Причинами, через які ФОП часто обирають, на їхню думку, «менше зло», зазвичай є:
- складність доведення фактичної незалежності бізнесу;
- ризик суворішого покарання та перспектива реального позбавлення волі;
- необхідність внесення значних сум застави;
- процесуальний тиск, зокрема обіцянки швидшого повернення вилученого під час обшуків товару.
Судова практика у подібних справах переважно формується за кількома типовими сценаріями:
- Добровільне відшкодування збитків
Відповідно до ч. 4 ст. 212 КК України, повна сплата податків є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності. - Призначення штрафів та заборона займатися підприємницькою діяльністю
- Умовні строки покарання
Найчастіше застосовуються у справах із великими сумами ухилення або за наявності організованої схеми, особливо у разі співпраці зі слідством та укладення угоди. - Реальні строки позбавлення волі
Такі вироки трапляються рідше, однак можливі у випадках відмови від співпраці зі слідством, повторності правопорушення або особливо великих розмірів збитків.
У межах судового розгляду сторона обвинувачення обґрунтовує свої доводи як матеріальними доказами — фінансовими потоками, рухом коштів, цифровими слідами (сайти, месенджери, листування, замовлення), – так і різноманітними аналітичними довідками, що мають демонструвати контроль над діяльністю ФОП з боку ймовірних організаторів схеми. Додатково обвинувачення часто посилається на відсутність у ФОП реальної підприємницької самостійності та власних господарських ризиків.
У таких справах саме належно побудована стратегія захисту, сформована ще на стадії досудового розслідування, може мати вирішальне значення. Використання суперечностей у доказах слідства, належний аналіз фактичних обставин та збір власної доказової бази дозволяють ефективно спростовувати доводи обвинувачення.
Висновок
Основна тенденція останніх років полягає у переході від виявлення податкових порушень до їх кримінально-правової оцінки.
Попри те, що «дроблення бізнесу» не є окремим складом злочину, правоохоронні органи дедалі частіше намагаються кваліфікувати такі моделі ведення діяльності як ухилення від сплати податків. Водночас сама по собі наявність кількох ФОП ще не свідчить автоматично про протиправність діяльності.
Інтернет-торгівля дійсно створює широкі можливості для масштабування бізнесу та побудови складних торговельних моделей, однак одночасно залишає значний масив цифрових слідів, які використовуються правоохоронними органами як докази у кримінальних провадженнях.
Визнання вини, укладення угод та компенсація збитків нерідко стають найпростішою тактикою захисту для окремих ФОП. Однак такі рішення можуть створювати додаткові ризики для інших учасників бізнес-процесів та використовуватися слідством як доказ існування організованої схеми. Тому дієвий комплексний захист можливий лише при застосуванні досвіду практикуючих адвокатів та належного системного аналізу бухгалтерського обліку.
