Основними законодавчими актами, які регламентують вказане питання є Податковий кодекс України (далі – ПК України), Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон).
При цьому, виключно ПК України встановлює норми стосовно незастосування реєстраторів розрахункових операцій. Врегулювання питання щодо незастовування реєстраторів розрахункових операцій іншими нормативно-правовими актами не допускається.
П. 2 ст. 3 Закону передбачено, що суб’єкт господарювання, який здійснює розрахункові операції (як в готівковій, так і безготівковій формах) повинен надати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від отримання послуги, у тому числі і ті товари та послуги, замовлення або оплата яких проводиться з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів та послуг розрахунковий документ.
Надання такого розрахункового документу відбувається в обов’язковому порядку.
Розрахунковий документ є документом встановленої форми.
Розрахунковий документ є документом встановленого змісту на повну суму проведеної господарської операції.
Розрахунковий документ може бути створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
При цьому, Наказ Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016р. затверджує форму та зміст розрахункового документу.
Під реалізацією товару дистанційним способом, відповідно до пп. 14 п. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», розуміється укладення електронного документу на підставі ознайомлення покупця з характеристикою/описом товару, який надає продавець відповідно до Закону України «Про електрону комерцію», у спосіб надання доступу до інформації з каталогу, проспекту, буклету, фотографій тощо за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, який , в свою чергу, виключає можливість безпосереднього та прямого ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару в ході заключення договору.
Розрахунки в електронній комерції провадяться за допомогою платіжних інструментів, електронних грошей, у спосіб безготівкового переказу або сплати готівкою при дотриманні вимог чинного законодавства стосовно оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, та в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регламентує питання надання платіжних послуг (абз. 2 п. 1 ст. 13 Закону України «Про електрону комерцію»).
В свою чергу, відповідно до п. 3 ст. 13 Закону України «Про електрону комерцію» постачальник товарів, послуг, платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, котра одержала оплату за товар, послугу у відповідності до умов укладеного електронного договору, зобов’язані надавати покупцеві товарів, послуг, споживачеві електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, котрий є підтвердженням факту одержання коштів, із зазначенням дати проведення розрахунку.
Принагідно нагадуємо, що з 01 січня 2022 року тільки фізичні особи-підприємці першої групи не мають обов’язку застосовувати РРО/ПРРО на загальних засадах.
Разом з тим, приписи Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164, передбачають, що за платіжними операціями з переказу коштів, що були ініційовані з використанням платіжних інструментів через платіжні термінали (віртуальні або фізичні) має надаватися документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція платіжного терміналу).
Крім того, нормами вказаного вище Положення встановлено, що квитанцію платіжного терміналу можуть видати як в паперовій, так і в електронній формі.
Під час проведення операцій з використанням електронних платіжних засобів у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволено формування в електронній формі документа за операцією з використанням електронних платіжних засобів за умови доставки його користувачу.
Водночас, згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою електронних платіжних засобів, не є розрахунковим документом у розумінні Закону та не належить до кола документів, котрі підтверджують факт відвантаження/реалізації товару, послуги, а лише підтверджують ініціювання переказу коштів з рахунку держателя електронних платіжних засобів.
Також, потрібно розуміти, що при ініціюванні держателем платіжного інструменту/платіжної картки платіжної операції на користь отримувача (у т.ч., але не обмежуючись, комунальні підприємства, торговці, фізичні особи, поштові оператори) із залученням /через надавача платіжних послуг (еквайер/ надавач платіжних послуги, який в свою чергу уклав договір з еквайером), то такий надавач платіжних послуг не є платником, та не є отримувачем за проведеною платіжною операцією. Платником за такою платіжною операцією є держатель платіжного інструменту/ платіжної картки, а отримувачем за такою операцією є відповідне комунальне підприємство, торговець, фізична особа, поштовий оператор.
Виходячи з викладеного, якщо покупець/ споживач зробив замовлення товару, послуг за допомогою мережі Інтернет та провів розрахунок, застосовуючи електронний платіжний засіб за допомогою платіжних сервісів, такі платіжні операції здійснюються із застосуванням реєстратора розрахункових операцій в обов’язковому порядку саме продавцем товарів, послуг та з одночасним наданням покупцеві/ споживачу розрахункового документу передбаченої форми (фіскальний касовий чек з РРО/ ПРРО).
Також, треба враховувати, якщо визначення місця здійснення розрахунків не виявляються можливим, то застосування не є обов’язковим. В усіх інших випадках, коли наявними є фізичне та фактичне отримання споживачем товарів, послуг, господарюючий суб’єкт має застосувати РРО на загальних підставах.
З повагою,
Тетяна Савчук, аудитор
керівник практики ТЦУ та аудиту
ID Legal Group
