Стаття опублікована на порталі LIGA 360
Формування резервів і забезпечень (зокрема, резерву сумнівних боргів, забезпечення на оплату відпусток тощо) є обов’язковим для всіх комерційних суб’єктів господарювання незалежно від їхньої організаційно-правової форми й типу власності – за умови наявності підстав. Це підтверджується положеннями чинних нормативно-правових актів.
Обов’язкове формування резервів
Резерв сумнівних боргів урегламентовано п. 7 НП(С)БО 10, який зобов’язує відображати поточну дебіторську заборгованість у балансі за чистою вартістю реалізації, тобто з урахуванням резерву. Цю вимогу підтверджує лист Мінфіну від 07.07.2004 р. № 31-04200-01-29/12137.
Інші резерви (забезпечення), включно із забезпеченням на виплати відпусток працівникам, передбачено п. п. 13 і 14 НП(С)БО 11. Також про обов’язковість створення забезпечень під майбутні виплати, пов’язані з трудовими зобов’язаннями, прямо вказано в п. 7 НП(С)БО 26. Свою позицію Міністерство фінансів України підтвердило в листах від 21.03.2006 р. № 31-34000-20-16/5770 і від 09.06.2006 р. № 31-34000-20-25/12321.
Хто має право не створювати резерви
Пункт 7 розд. І НП(С)БО 25 звільняє від обов’язку формувати резерви дві категорії підприємств, яких зазначено в пп. 2 п. 2 цього ж розділу, а саме:
– мікропідприємства – юридичні особи, що відповідають принаймні двом із таких критеріїв (відповідно до ст. 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-XIV):
1) балансова вартість активів – не більше ніж 350 тис. євро;
2) чистий дохід – не більше ніж 700 тис. євро;
3) середня кількість працівників – до 10 осіб;
– непідприємницькі товариства – організації, що не мають на меті отримання прибутку як основної діяльності.
Раніше до цієї категорії також входили юридичні особи – платники єдиного податку 3 групи, які вели спрощений облік доходів і витрат. Однак із 17.02.2023, після внесення змін наказом Мінфіну від 12.01.2023 р. № 18, ця норма втратила чинність. Тож тепер можливість не створювати резерви залежить не від податкового статусу, а від розміру підприємства.
Право на спрощення: вигоди
Згідно з НП(С)БО 25 мікропідприємства та непідприємницькі товариства можуть:
– не створювати забезпечення майбутніх витрат і платежів (відпустки, гарантії тощо), визнаючи відповідні витрати в періоді фактичного нарахування;
– уносити дебіторську заборгованість до балансу за номінальною сумою, без створення резерву сумнівних боргів.
Утім, для реалізації цього права потрібно чітко зафіксувати відповідне рішення в наказі про облікову політику. Інакше вважатиметься, що резерви підлягають формуванню за загальними правилами.
Як оформити рішення про відмову від резервів
У наказі про облікову політику мікропідприємство може зазначити, наприклад, так:
“Підприємство не створює забезпечення майбутніх витрат і платежів (на оплату відпусток, гарантійні зобов’язання тощо), а визнає відповідні витрати в періоді їх фактичного здійснення. Поточна дебіторська заборгованість підлягає відображенню за фактичною сумою”.
Або коротше:
“Не створювати забезпечення на оплату відпусток, гарантійні зобов’язання, резерви сумнівних боргів та інші резерви”.
Якщо мікропідприємство подає форми, передбачені для малого підприємства, – що тоді?
У практиці трапляються випадки, коли мікропідприємства подають не передбачені для них форми фінансової звітності (№ 1-м та № 2-м замість № 1-мс і № 2-мс). Чи позбавляє це права не створювати резерви?
На нашу думку, ні. Адже в п. 7 розд. І НП(С)БО 25 ідеться саме про підприємства, які класифікуються як мікро-, а не про ті, що подають певні форми. Тобто якщо юридична особа відповідає критеріям мікропідприємства, вона має право не створювати резерви, навіть якщо помилково подає звіт за формами для малих підприємств.
Проте варто зважати на можливі претензії з боку органів контролю, які можуть трактувати подану звітність як ознаку статусу малого підприємства, для якого формування резервів є обов’язком.
Задля уникнення таких ризиків краще, звісно, подавати відповідні до статусу мікропідприємства звітні форми – № 1-мс і № 2-мс.
З повагою,
Тетяна Савчук, аудитор
керівник практики ТЦУ та аудиту
ID Legal Group
