Спірні питання щодо застосування платниками строків звернення до суду із позовом про оскарження ППР, у тому числі після попереднього використання процедури адміністративного оскарження, незважаючи на сформовану судову практику у подібних спорах періодично підлягають розгляду в судовому порядку.
В публікації на тему «Про актуальність вирішення питання щодо застосування строків оскарження ППР до суду», яка розміщувалася у відкритих інтернет ресурсах, аналізувалися висновки ухвали ВП ВС від 19.12.2024 р. (справа за № 500/2276/24) (розміщено за гіперпосиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123949444), що прийнята до провадження для вирішення питання про застосування строку судового оскарження ППР (визнання протиправним та скасування ППР).
16 липня 2025 року ВП ВС розглянуто справу № 500/2276/24 і прийнято постанову за касаційною скаргою ФОП (позивачки) на ухвалу суду 1-ої інстанції про залишення її позову без розгляду та постанову апеляційного суду, якою залишено без змін ухвалу суду 1-ої інстанції за позовом щодо оскарження ППР, в якій зокрема вирішувалося питання з питань застосування строку на його судового оскарження після використання процедури адміністративного оскарження до податкового органу вищого рівня (розміщено за гіперпосиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128993275).
У цій постанові ВП ВС чітко розмежовано строки звернення до адміністративного суду щодо судового оскарження ППР та інших рішень податкових органів, у тому числі після застосування процедури їх адміністративного оскарження.
Касаційна скарга ФОП обґрунтована колізією норм ПК України та КАС України щодо різних строків судового оскарження ППР, які на переконання позивачки наявні у цих законах, що стало причиною пропуску строку на судове оскарження ППР, оскільки позивачкою було застосовано 3-х місячний строк для подання позові після процедури адміністративного оскарження ППР, передбачений нормами КАС України.
Також ФОП зазначила про однакову юридичну силу ПК України та КАС України, як нормативно-правових актів, що стосуються різних сфер правового регулювання та за наявності колізії у нормах, які визначають строки звернення з позовом до суду керуватися слід саме нормами КАС України, що є процесуальним законом з питань здійснення адміністративного судочинства та застосовувати 3-х місячний строк для звернення до суду з позовом про оскарження ППР після використання процедури адміністративного оскарження.
На переконання позивачки, була необхідність відступити від раніше сформованих висновків ВС в постановах від 26.11.2020 р. (справа за № 500/2486/19); від 22.01.2021 р. (справа за № 1640/2885/18); від 26.01.2022 р. (справа за № 300/2318/21), що було застосовано апеляційним судом під час прийняття судового рішення.
Позиція ФОП полягала в тому, що суд 1-ої інстанції та апеляційний суд дійшли помилкового висновку про пропуск позивачкою процесуального строку для подання позову про судове оскарження ППР та не враховано, що нормами ПК України встановлено строк – 1 місяць для подання до суду позову про оскарження ППР після використання процедури «адміністративного оскарження» (згідно із нормами ПК України) вважається досудовим порядком вирішення спору), який є меншим ніж 3-х місячний строк, встановлений після використання процедури «досудового порядку вирішення спору», що на думку позивачки порушує право доступу до правосуддя та принцип правової визначеності, відповідно за наявності колії повинно вирішуватися на користь платника.
Податковий орган у відзиві на касаційну скаргу заперечував проти доводів позивачки та вказував на відсутність зазначення нею поважних причин, які об’єктивно перешкоджали їх своєчасно в межах місячного строку, встановленого ПК України подати відповідний позов до суду, який саме підлягає застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням висновків ВС від 26.11.2020 р. (справа за № 500/2486/19) щодо подібних правовідносин.
Так, в справі за № 500/2276/24 з урахуванням сутності спірних правовідносин ВП ВС було сформовано висновки з розгляду наступних правових питань:
– які «загальні» чи «спеціальні» норми підлягають застосуванню судами під час розгляду питання щодо звернення платника з позовом про оскарження ППР після використання процедури адміністративного оскарження (досудового порядку вирішення спору);
– чи підлягають ПК України, які визначають місячний строк для подання позову про оскарження ППР до суду після використання платником процедури адміністративного оскарження (досудового порядку вирішення спору);
– чи дотримано позивачкою строк для подання позову про оскарження ППР до суду після використання процедури адміністративного оскарження у цій справі з урахуванням наявних спірних правовідносин?
ВП ВС зауважено, що правовий інститут «строку» для звернення із позовом до суду особою право якої порушено, у тому числі в адміністративному судочинстві, не містить вичерпного або детального переліку причин/критеріїв їх визначення. Натомість, процесуальним законом в адміністративному судочинстві передбачено певні оціночні та якісні ознаки визначення строку: реальність, необхідність дотримання, причини поважності їх пропуску за наявності об’єктивних та непереборної обставин/причин (фактів чи факторів, які зумовлюють такі обставини), що є несумісними з обставинами володіння суб’єктом порушеного права або можливістю володіти інформацією про наявність його порушеного права, відсутність жодних об’єктивних причин/перешкод для звернення до суду та особа не скористалася таким правом звернення до суду.
Разом із тим, наявність правового інституту «строку» для звернення із позовом до суду у системному зв’язку із застосуванням принципу «правової визначеності» забезпечує передбачуваність, як для платників, так й податкових органів (суб’єктів владних повноважень) після спливу строку, встановленого нормами процесуального закону або нормами ПК України, у тому числі в залежності від попереднього використання платниками процедури адміністративного оскарження ППР, настануть наступні правові наслідки: прийняті рішення податкових органів залишаться чинними (не матимуть будь-якої поворотної дії і не підлягатимуть скасуванню), грошові зобов’язання набудуть статусу «остаточно узгоджених» та підлягатимуть обов’язковій та безумовній сплаті.
Відповідно визначені чинним законодавством строки звернення з позовом до суду щодо оскарження ППР, спрямовані на уникнення правової невизначеності щодо статусу правомірності прийнятих податковими органами рішень, вчинених дій або допущеної бездіяльності.
Процесуальний закон в адміністративному судочинстві визначає загальні правила щодо періоду перебігу строку, який розпочинається з моменту (з певної календарної дати), коли особа дізналася, що її право/інтереси/свободи порушено або фактично мала змогу дізнатися про таке порушення. При цьому, незнання особи через байдуже ставлення до свого порушеного права/інтересів/свободи або за відсутності бажання дізнатися про їх порушення, такі причини/обставини визнаються судом не поважними, що має наслідком відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання позову до суду та залишення позовної заяви без розгляду.
ВП ВС в справі № 500/2276/24 акцентовано увагу, що в іншій постанові ВС від 26.11.2020 року (справа за № 500/2486/19) було сформовано правовий висновок про обов’язкове застосування норми п. 56.19 ПК України (спеціальна норма закону, що має превалююче застосування до спірних правовідносин), якою встановлено місячний строк для звернення особи до адміністративного суду з позовом про оскарження ППР порівняно із загальною нормою ч. 4 ст. 122 КАС України (загальна норма, що підлягає застосуванню у разі відсутності спеціальної норми закону), якою встановлено трьохмісячний строк звернення особи до адміністративного суду з позовом про оскарження ППР.
Коментар: Варто зауважити, що за загальними правилами застосування норм нормативно-правових актів, у тому числі законів, які мають вищу юридичну силу порівняно з іншими нормативно-правовими актами, за наявності розбіжності або інших норм правового регулювання у загальному і спеціальному нормативно-правових актах перевага у застосуванні надається спеціальному чинному акту, якщо його не скасовано іншим актом, виданим пізніше.
В даному випадку, ПК України та КАС України є законами (нормативно-правові акти), які мають однакову юридичну силу та різну сферу правового регулювання (регулювання різних правовідносин) і відповідно за наявності в ПК України, який є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері оподаткування, яким зокрема встановлено спеціальний місячний строк для оскарження ППР (рішення податкового органу про нарахування грошових зобов’язань, що включають податкові зобов’язання та штрафні санкції) після використання процедури адміністративного оскарження таких рішень.
Колегією ВП ВС зауважено, що справа № 500/2276/24, в якій розглядається даний спір подібна до справи № 500/2486/19 за характерними ознаками: предмет спору (оскарження ППР, якими визначено грошові зобов’язання платника), суб’єктний склад учасників справи (платник податків та податковий орган як суб’єкт владних повноважень), та правова природа спірних правовідносин (застосування місячного строку для звернення з позовом до суду про оскарження ППР після використання процедури його адміністративного оскарження, встановленого нормами ПК України), натомість інші судові справи, на які посилався КАС ВС в ухвалі про передання справи на розгляд до ВП ВС не подібні до спірних правовідносин у справі № 500/2276/24, зокрема за предметом спору.
При цьому зазначено, що правовий висновок, викладений в постанові № 500/2486/19 тривалий час застосовувалися адміністративними судами, у тому числі судом касаційної інстанції, під час розгляду подібних правовідносин щодо звернення з позовом до суду про оскарження ППР після процедури адміністративного оскарження.
У зв’язку із цим, з метою узагальнення підходу до застосування строків звернення з позовом до суду щодо оскарження ППР ВП ВС виділено наступні строки:
- 6 місяців (загальний та максимальний строк) при зверненні до суду з позовом про оскарження усіх рішень податкових органів, у тому числі ППР без використання процедури їх адміністративного оскарження з моменту порушення права особи, яка звернулася до суду (згідно із нормою ч. 2 ст. 122 КАС України);
- 3 місяці (скорочений строк після використання досудового порядку вирішення спору – подання скарги) при зверненні до суду з позовом про оскарження інших рішень податкових органів, які не стосуються визначення грошових зобов’язань (податкові зобов’язання та/або штрафні санкції), зокрема відмови в реєстрації ПН/РК, про включення платника ПДВ до переліку ризикових платників, податкових вимог, оскарження дій або бездіяльності податкових органів тощо) після використання процедури їх адміністративного оскарження з моменту порушення права особи, яка звернулася до суду (згідно із нормою ч. 4 ст. 122 КАС України);
- 1 місяць (спеціальний строк після використання досудового порядку вирішення спору – подання скарги) при зверненні до суду з позовом про оскарженні ППР із використанням процедури їх адміністративного оскарження з моменту порушення права особи, яка звернулася до суду (згідно із нормою п. 56.19 ст. 56 ПК України).
Щодо розгляду касаційної скарги ФОП (позивачки) у справі № 500/2276/24 ВП ВС припущено, що вона під час вибору строку для звернення до суду з позовом про оскарження ППР самостійно розтлумачила зміст загальної норми, передбаченої ч. 4 ст. 122 КАС України, якою встановлено 3-х місячний строк і спеціальної норми, передбаченої п. 56.19 ст. 56 ПК України, які за її хибними висновками є колізійними.
Однак, колегія ВП ВС дійшла до однозначного висновку про відсутність колізії при застосуванні вищевказаних норм, врегульованих нормами ПК України та КАС України, оскільки при судовому оскарженні ППР після використання процедури адміністративного оскарження застосовується місячний строк для подання позову платником, передбачений спеціальною нормою п. 56.19 ст. 56 ПК України, яка має перевагу у застосуванні над загальною нормою, передбаченою ч. 4 ст. 122 КАС України.
Таким чином, за результатами розгляду касаційної скарги ФОП, ВП ВС погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про пропуск позивачкою місячного строку для звернення з позовом до суду щодо оскарження ППР, що свідчить про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів попередніх інстанцій.
З повагою,
Людмила Максименко
адвокат ID Legal Group
