Skip to content Skip to sidebar Skip to footer

Щодо дати переходу власності на товар та необоротні активи, – Тетяна Савчук, аудитор ID Legal Group

Іноді при укладанні договору на поставку матеріальних цінностей (товарів,  обладнання та ін.) сторони забувають встановити момент переходу власності на ці матеріальні цінності. Якщо постачальник та покупець знаходяться поряд, це не викликає питань – поставка відбувається протягом короткого терміну і ризики, пов’язані з поставкою, мінімальні.

Проте, у випадках, коли матеріальні цінності повинні подолати сотні чи тисячі кілометрів відстані та минають тижні, поки товар дістанеться до нового власника, потрібно зафіксувати той момент, коли до покупця переходять всі ризики, пов’язані з правом власності. Найбільш характерною така ситуація є при імпорті товарів.

На практиці ми стикаємось з  випадками, коли покупець визнає право власності на матеріальні цінності лише в момент їх отримання після тривалої доставки або застосовує найбільш характерний легалізуючий момент – це декларування товарів на митній території України.Простішими словами – покупець відображає на балансі придбаний товар датою оприбуткування такого товару на своєму складі або датою оформлення МД. В той же час постачальник переважно списує зі свого балансу товар (визнає факт постачання) вже у момент відвантаження такого товару зі свого складу на транспортний засіб перевізника.Це призводить до того, що певний проміжок часу матеріальні цінності не є активами будь-якого підприємства – ні продавця, ні покупця. Але така ситуація в принципі не є неможливою, оскільки процес володіння ризиками на активи має бутисуцільним. Актуальність питання визнання активів обов’язково з’явиться у дуже небажаний момент, коли протягом подорожі матеріальні цінності можуть бути пошкоджені або втрачені і постане питання, а яке ж підприємство зазнало збитків від таких обставин?

Можливу неузгодженість цього питання законодавством України врегульовано.

Відповідно до статті 66 Господарського кодексу України (надалі – ГКУ) майно підприємства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. При цьому одним із джерел формування майна підприємства є майно, придбане в інших суб’єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку.

За визначенням НП(С)БО 1:

·       активами підприємства є ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

·       баланс (звіт про фінансовий стан) – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

За визначенням, наведеним в Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів за міжнародними стандартами, актив – це ресурс, контрольований суб'єктом господарювання в результаті минулих подій, від якого очікують надходження майбутніх економічних вигід до суб'єкта господарювання.

Статтею 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Тобто, законодавством України передбачено, що у разі відсутності відповідного положення договору набуття права власності на майно і, безумовно, обов’язок відображення у балансі його вартості, у підприємств виникає при передачі майна постачальником перевізникові.

За таких обставин покупець має визнавати у себе активами ті товарно-матеріальні цінності, які були відвантажені зі складу продавця та вирушили у дорогу. Відповідно, якщо такий момент не є бажаним для покупця, ми рекомендуємо при покупці матеріальних цінностей не забувати про таке важливе питання як чітке визначення моменту, коли покупець стає власником матеріальних цінностей і або покладатись на чинне законодавство України, або зазначати цей момент в договорі.