Погоджуся, що ситуація з механізмом стягнення податкового боргу, який передбачений ПКУ, не те що ліберальна, а крім того дає море законодавчо – правових можливостей для його не сплати. Про це в своєму блозі на порталі Ліга пише партнер юридичного об'єднання ID Legal Group Анна Ігнатенко.
Абсолютно погоджуся, що ситуація з податковим боргом, а точніше з механізмом його стягнення, який передбачений Податковим Кодексом України, не те що ліберальна, а крім того дає море законодавчо – правових можливостей для його не сплати. При цьому Консультантам в питаннях податкового боргу навіть не доводиться креативити для Клієнтів в разі вирішення проблеми в цій сфері.
Тому на питання: Чи необхідні законодавчі зміни? Однозначно відповім – так! Необхідні і вони повинні бути досить жорсткими.
ДФС України анонсувала підготовку низки законодавчих ініціатив, а саме внесення змін до Податкового Кодексу з метою отримання: «дієвих механізмів і необхідних ресурсів для підвищення ефективності у стягненні податкового боргу».
І виділили чотири основних:
– Зміни строків позовної давності (з 3 років до 6), зменшення терміну податкової вимоги з 60 до 30 днів;
– Розширення повноважень податкових керуючих в контексті скасування вимоги звернення до суду з боку ДФС щодо будь – яких стягнень;
– При оскарженні платником податків донарахувань ДФС у судовому порядку – все нерухоме майно платника повинно бути взято під заставу, а в разі його відсутності – припинені видаткові операції по розрахунковому рахунку, крім заробітної плати і соціальних виплат;
– Стягнення боргу шляхом виставлення інкасових доручень ДФС на розрахункові рахунки боржника.
Я б із задоволенням детально і виважено прокоментувала кожну з представлених чотирьох основних ініціатив з позиції «За» і «Проти», оскільки я дійсно переконана в існуванні цієї проблеми для держави.
Але не вважаю це за доцільне зважаючи на повну відсутність п'ятої ініціативи, яка повинна бути стримуючою, регулюючою, що компенсує, що захищає і гарантує права платника податків.
Не можна будь-якій державній структурі мати серйозні і швидко діючі важелі стягнення, якщо не передбачено такого ж серйозний і швидко діючого механізму відповідальності за неправомірні дії в особі, як державної структури, так і в особі представника державної структури, який ухвалює рішення.
На жаль, в системі ДФС відповідальності, крім позбавлення премій, затримки у присвоєнні чергових звань або максимум догани – немає, так як максимально – можлива відповідальність для держслужбовця регулюється виключно рамками трудового законодавства, а доведення «перевищення службових повноважень» в рамках КК – не те що неперспективно, а економічно неефективно, тому що не вирішує головну проблему – компенсаційну.
Просте, риторичне питання виходячи з цих ініціатив: Хто і як компенсує прямі втрати від зупинення видаткових операцій по розрахунковому рахунку в разі винесення рішення суду щодо оскарження донарахувань органу ДФС на користь платника податків?
При цьому я навмисне пропускаю дискусію про об'єктивність нарахувань. І акцентую на тому, що досить велика частина сучасного бізнесу не обтяжує себе наявністю нерухомого майна, а значить в разі судових позовів з ДФС ризик з рахунками стосуватиметься практично кожного.
Посилювати треба, я прихильник введення і кримінальної відповідальності за умисну несплату податкових зобов'язань. АЛЕ – відповідальність – це потяг з двостороннім рухом. Відповідальність за дії, а точніше обсяг відповідальності і терміни її застосування, однобокою бути не повинна.
